Корпоративне шахрайство й протидія йому були та залишаються у фокусі уваги бізнес-середовища в будь-якій країні. Фігурують різні цифри втрат через внутрішньокорпоративні зловживання. Так, світова статистика показує, що 10% від обігу компаній – прямі.

«Так що ж робити? – затурбувався Балаганів. – Як здобути хліб насущний?» – «Треба розмірковувати, – суворо відповів Остап. – Мене, наприклад, годують ідеї».

Корпоративне шахрайство й протидія йому були та залишаються у фокусі уваги бізнес-середовища в будь-якій країні. Фігурують різні цифри втрат через внутрішньокорпоративні зловживання. Так, світова статистика показує, що 10% від обігу компаній – прямі збитки від економічного шахрайства. Але, враховуючи значну частку тіньової економіки в Україні, справжні розміри цього процесу в нашій країні можуть бути значно масштабнішими. Говорячи про корпоративне шахрайство (fraud), треба вичленовувати основні його складові:

1. Розкрадання активів

2. Корупція

3. Фальсифікація звітності

«Існує два способи незаконно що-небудь відібрати в інших: або приставити до їх скроні пістолет і змусити віддати «це», або виманити «це» брехнею», – відмічали С. Альбрехт, Дж. Венц і Т. Уильямс у своїй книзі «Промінь світла на темні боки бізнесу». Саме брехня була й залишається відмітною особливістю шахрайства. І, як ми пам’ятаємо, персонаж Ільфа й Петрова в цьому досяг чималого успіху. Він знав 400 відносно чесних способів відбирання грошей. Найбільш розповсюдженими в бізнесі варіантами крадіжки активів є їх порятунок або продаж, завищення цін закупівлі, знижки на продукцію й послуги, зарплатня мертвим душам, фіктивні продажі, наднормативні списування й багато іншого. Результат для власників безсумнівний – збільшення витрат і зниження прибутку.

З корупцією в бізнесі пов’язані такі дії менеджерів компаній як відтермінування боргу, переважна оплата контрагентам, тендерні переваги, відкати-закати й таке інше, результатом чого стає отримання корупційної вигоди менеджментом компанії. Ці дії призводять як до погіршення ліквідності, так і до прихованих втрат у компаніях.

Фальсифікація звітності стоїть на третьому місці за популярністю в нашій країні й пов’язана перш за все з можливостями для компаній здаватися краще, ніж є насправді для зовнішніх користувачів. Розповсюджена практика мінімізації податків, що таємно схвалюється керівництвом, зазвичай супроводжується викривленням звітності. Що саме собою вже закладає передумови для потенційних «непорядних» дій менеджменту.

Для успішної боротьби з перерахованими видами шахрайства необхідно розуміти їх глибинні рушійні сили. Дональд Р. Крессі висунув гіпотезу, що пізніше отримала назву «Трикутник шахрайства», сенс якої зводиться до наступного: «довірені особи стають «злочинцями на довірі» у тому випадку, якщо починають відчувати скрутне матеріальне становище, про яке не можуть говорити відкрито, можливим рішення вважають здійснення таємних фінансових махінацій й здатні застосовувати до своєї поведінки в цій ситуації пояснення, що дозволяють замирити уявлення про себе як про наділених довірою осіб і як про користувачів, яким ввірено кошти або майно».

Так, мотивація – належить до потреби, що веде до шахрайства, можливість – належить до ситуації, що сприяє виникненню шахрайства, зі свого боку самовиправдання – належить до пояснення причини здійснення нечесного вчинку шахраєм.

Світова практика протидії внутрішньокорпоративному шахрайству рухається в напрямку до наступних орієнтирів:

1. Зростання корпоративної культури.

2. Раннього виявлення ризиків шахрайства й створення ефективної системи внутрішнього контролю.

3. Розслідування фактів шахрайства й мінімізація наслідків.

Оцінка ролі корпоративної культури щодо питань попередження шахрайства в Україні та в європейських країнах значно відрізняється. Так, кожна друга європейська компанія вважає чесність й порядність запорукою успішного функціонування й процвітання, основу чого складає кодекс корпоративної етики. Національні ж компанії не схильні вірити в силу подібних декларацій.

І насправді, які декларації допоможуть, якщо одним з головних принципів бізнес-діяльності в нашій країні є: «хочеш жити сам – дай жити іншим». Таким чином, недолік уваги до рівня корпоративної культури компенсується створенням силових органів, таких як служби безпеки. І в них убачається ефективний інструмент протидії корпоративному шахрайству, де головним є питання боротьби з наслідками, а не з причинами корпоративного шахрайства.

Для виявлення ризиків шахрайства європейські компанії схильні залучати зовнішнього незалежного аудитора, а також будувати ефективну службу внутрішнього контролю. Це підтверджують дані глобального звіту щодо шахрайства за 2015 рік «Global Fraud Report 2015», у якому визначені три ключових методи, що дозволяють виявити факти шахрайства:

1. Інформація від інформатора.

2. Зовнішній аудит.

3. Внутрішній аудит.

Інститут аудиту є універсальним рішенням для бізнесу, бо він дозволяє визначити потенційні ризики шахрайства, і найголовніше, вибудувати систему внутрішнього контролю в компанії для мінімізації цих ризиків. Саме система внутрішнього контролю в більшості є тим філософським каменем, що забезпечує збереження активів, попереджає викривлення й помилки в обліку, дає точну й вірогідну аналітику для власників. Отже, питання попередження шахрайства в компанії тісно пов’язане з побудовою й функціонуванням системи внутрішнього контролю. Результат її відсутності – боротьба з наслідками, а не з причиною. І пам’ятаймо слова Б. Франкліна: «Одна унція профілактики цінніша за фунт лікування».

«ЛІГА. Блог»  06.09.2016 11:41