Розуміння трансфертного ціноутворення: як це працює та чому важливо для бізнесу

Трансфертне ціноутворення – це складний та важливий аспект у сфері міжнародного бізнесу, який впливає на прибутковість підприємств, податкові обов’язки та загальну стратегію управління. ТЦУ виникає тоді, коли компанії, що належать до одного власника чи контролюються однією компанією, здійснюють торговельні операції між собою. У таких випадках виникає потреба встановлення ринкових та незалежних цін на товари та послуги, щоб уникнути перенесення податкової бази та зниження розміру податку на прибуток у країні створення доходу.

Основна мета трансфертного ціноутворення – це встановлення цін, які були б відповідали критеріям, що б мали місце між незалежними сторонами у аналогічних умовах. У цьому випадку, коли товари або послуги продаються між пов’язаними компаніями, ціни повинні бути ринковими і відображати реальну вартість на ринку. Встановлення таких ринкових цін допомагає уникнути податкових ризиків.

Трансфертне ціноутворення є ключовим аспектом для багатьох міжнародних компаній, особливо для тих, які мають філії чи дочірні підприємства в різних країнах. Це може стати складним завданням через різницю в податкових ставках, законодавстві та економічних умовах між країнами. Некоректне ціноутворення може призвести до конфліктів з податковими органами, великих штрафів та подвійного оподаткування.

Бізнеси повинні мати чітку стратегію щодо трансфертного ціноутворення, включаючи внутрішні процедури та контроль, щоб уникнути негативних наслідків. Для цього можуть бути залучені професійні консультанти з досвідом у цій області, які допоможуть розробити оптимальну стратегію для кожного конкретного випадку.

У сучасному глобальному бізнес-середовищі, де підприємства розподіляють свої операції по всьому світу та часто мають бізнес-зв’язки з компаніями в різних країнах, виникає необхідність відповідного регулювання цін на товари, послуги та інтелектуальну власність. У цьому контексті методологія ТЦУ стає ключовим інструментом управління фінансами та податковими ризиками.

У практиці, ТЦУ використовується для визначення цін на різноманітні товари, послуги та інтелектуальну власність, які передаються між пов’язаними сторонами. Це дозволяє підприємствам забезпечити відповідність податковим вимогам та оптимізувати свої фінансові результати.

Загалом, ТЦУ є невід’ємною складовою ефективного фінансового управління та уникнення податкових ризиків у глобальному бізнес-середовищі. Його використання дозволяє підприємствам забезпечити стабільність та ефективність своєї фінансової діяльності в умовах постійно змінюючогося ринкового середовища.

1. Короткий апдейт по 39 статті:
головне та по суті

Останні зміни до 39 статті Податкового кодексу України спрямовані на підвищення прозорості та справедливості у сфері трансфертного ціноутворення. Вони мають на меті не лише забезпечити відповідність цін у контрольованих операціях ринковим умовам, але й зменшити можливості для податкових маніпуляцій.

Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) є важливим інструментом контролю за правильністю встановлення цін у контрольованих операціях між пов’язаними особами. Цей інструмент дозволяє уникнути маніпулювання цінами з метою мінімізації податкових зобов’язань.

У зв’язку з постійним розвитком економіки та законодавства, 39 стаття податкового кодексу України, яка регулює трансфертне ціноутворення, зазнає регулярних змін та доповнень.

Розглянемо основні з них:

  • Впровадження ділової мети в ТЦУ

Законодавцем визначено коригування, які застосовуються у випадку відсутності ділової мети в контрольованих операціях. 

  • Уточнення форм звітності з КО .

Впроваджено додаткові поля в звітність з КО. Зокрема, звіт про контрольовані операції тепер повинен містити більше деталізованих даних, що дозволяє податковим органам ефективніше аналізувати та перевіряти інформацію.

  • Впроваджено трирівневу систему документації.

Локальний файл, мастер файл + звіт у розрізі країн. В залежності від належності до міжнародної групи та обсягу виручки такої групи застосовуються вищі рівні  документації.

2. Ділова мета та ТЦУ:
про що мовчить ПКУ.

Однією з ключових концепцій у сфері ТЦУ є ділова мета. Відсутність ділової мети в операціях між пов’язаними особами може свідчити про те, що ці операції проводяться виключно для мінімізації податкових зобов’язань.

Однак чинне законодавство України, зокрема податковий кодекс України (ПКУ), не завжди надає вичерпні відповіді щодо цієї концепції, що створює певні прогалини та викликає багато запитань.  Ділова мета (або економічна доцільність) – це обґрунтування економічної суті операцій між пов’язаними особами. Основна ідея полягає в тому, що будь-яка операція повинна мати під собою логічну бізнесову причину, окрім податкової вигоди. Відсутність чіткого визначення та критеріїв для оцінки ділової мети створює ризики для бізнесу та ускладнює роботу податкових органів.

Однією з основних проблем є відсутність чіткого визначення ділової мети та об’єктивних критеріїв для її оцінки в законодавстві. Відсутність такого визначення ускладнює процес прийняття рішень щодо визначення легітимності операцій та може призвести до неправильних інтерпретацій з боку податкових органів. Бізнес-середовище потребує більшої чіткості та прозорості щодо вимог щодо ділової мети, щоб забезпечити правильне застосування податкових правил та уникнути непорозумінь та конфліктів.

Крім того, існують прогалини у встановленні процедур та критеріїв документування ділової мети. Недостатня явність та докладність вимог у законодавстві може призвести до неправильного розуміння та неправильного застосування цих вимог бізнесом. Це може створити додаткові труднощі для підприємств у виконанні своїх обов’язків та уникненні податкових ризиків.

Необхідно звернути увагу на відсутність чітких механізмів вирішення спорів та конфліктів, що виникають у зв’язку з діловою метою. Недостатнє законодавче врегулювання у цій сфері може призвести до затягування судових процесів та невизначеності щодо правового статусу операцій. Це створює нестабільність та невизначеність для бізнесу, що може вплинути на його конкурентоспроможність та розвиток.

Судова практика з ТЦУ:
тенденції та висновки

Судова практика з трансфертного ціноутворення (ТЦУ) є важливим джерелом юридичних вирішень та прецедентів у сфері міжнародного бізнесу та оподаткування. Законодавство щодо ТЦУ вирізняється складністю та технічністю, а отже, вирішення правових питань, пов’язаних з ціноутворенням у міжнародних бізнес-операціях, часто потребує розгляду судовими органами.

Посилення контролю, зростання обсягу судових справ, уточнення критеріїв та застосування міжнародного досвіду – це тенденції, які визначають сучасну судову практику з ТЦУ. Для платників податків це означає необхідність дотримання всіх вимог законодавства та готовність до змін, що відбуваються у цій сфері.

Аналізуючи судові рішення, можна виявити ряд тенденцій, які впливають на розвиток ТЦУ.

Ось деякі з них:

  • Строгість судового контролю: Суди демонструють все більшу увагу до питань ТЦУ і здійснюють строгий контроль за додержанням законодавства у цій сфері. Вони ретельно перевіряють документацію та обґрунтування компаній щодо ціноутворення, щоб уникнути податкових маніпуляцій.
  • Увага до ринкових аналізів: Суди виявляють зацікавленість у ретельному аналізі ринкових умов та умов укладення контрактів у міжнародних операціях. Вони вимагають від компаній об’єктивних та документально обґрунтованих аналізів для підтвердження відповідності цін ринковим умовам.
  • Зростання значення міжнародних стандартів: Суди все частіше звертаються до міжнародних стандартів, таких як керівні принципи ОЕСР, для вирішення спорів у сфері ТЦУ. Це вказує на важливість гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами.
  • Збільшення числа судових справ: За останні роки спостерігається зростання кількості судових справ, пов’язаних з ТЦУ. Це свідчить про зростання уваги до цієї теми та збільшення складності питань, які виникають у зв’язку з міжнародними бізнес-операціями.
  • Збільшення уваги до ділової мети: Суди акцентують увагу на діловій меті операцій між пов’язаними особами. Вони аналізують, чи відповідають ці операції реальним бізнес-потребам, чи мають вони обґрунтований економічний зміст.

Ці тенденції свідчать про постійну динаміку у сфері ТЦУ та необхідність постійного аналізу та адаптації бізнес-стратегій до змін у судовій практиці. Такий підхід допомагає підприємствам уникати ризиків та забезпечує стабільність у їхній діяльності.

Загальною метою аналізу судової практики є підвищення стабільності, прозорості та справедливості у сфері ТЦУ, а також сприяння розвитку міжнародного бізнесу та підтримці фіскальної стабільності. Такий підхід дозволяє забезпечити більшу впевненість для бізнесу у вирішенні податкових питань та сприяти розвитку довіри до правової системи.