У системі трансфертного ціноутворення фінансовий результат контрольованих операцій визначається не лише функціями, активами та ризиками сторін. У низці випадків вирішальне значення має бізнес-стратегія групи компаній, яка впливає на цінову політику, рівень витрат і горизонти отримання прибутку. Відповідні положення містяться у пп. 39.2.2.2 ст. 39 Податкового кодексу України, який передбачає врахування бізнес-стратегій під час аналізу зіставності.

Податкові органи під час податкового контролю дедалі частіше оцінюють не лише розрахункові показники рентабельності, а й економічну логіку поведінки сторін. Відповідно до принципу «витягнутої руки» умови операцій між пов’язаними особами повинні відповідати умовам, які застосовуються між незалежними учасниками ринку. Якщо відхилення від ринкового діапазону пояснюється довгостроковою стратегією, воно потребує належного економічного обґрунтування.

Що означає бізнес-стратегія у контексті ТЦУ

У сфері ТЦУ бізнес-стратегія розглядається як сукупність управлінських рішень, спрямованих на досягнення конкурентних переваг і формування майбутньої прибутковості. Такий підхід відповідає положенням ст. 39 ПКУ та рекомендаціям OECD Transfer Pricing Guidelines (розділ I, пп. 1.134–1.138), відповідно до яких бізнес-стратегії враховуються під час аналізу зіставності.

На практиці найпоширенішими моделями є:

  • вихід на новий ринок або новий сегмент клієнтів;
  • стратегія проникнення із тимчасовим встановленням нижчих цін;
  • значні маркетингові витрати на старті;
  • реструктуризація функцій у межах міжнародної групи.

Наприклад, компанія може певний період працювати з мінімальною маржею або навіть зі збитком у межах стратегії завоювання ринку. Сам по собі такий результат не свідчить про порушення вимог трансфертного ціноутворення. Вирішальним є питання: чи погодився б незалежний суб’єкт господарювання діяти аналогічним чином за зіставних економічних умов.

Вплив стратегії на аналіз контрольованих операцій

Бізнес-стратегія безпосередньо впливає на методологію аналізу контрольованих операцій. Зокрема, вона може визначати:

  • вибір методу трансфертного ціноутворення;
  • визначення сторони, що тестується;
  • допустимий рівень рентабельності;
  • доцільність застосування багаторічного аналізу.

OECD окремо наголошує, що стратегія проникнення на ринок може передбачати тимчасове зниження прибутковості з розрахунком на майбутній економічний ефект. Водночас така стратегія повинна супроводжуватися реальними діями: інтенсивною маркетинговою активністю, зміною цінової політики, інвестиціями у розвиток бренду або інфраструктури.

Якщо фактична поведінка сторін не відповідає задекларованій стратегії, контролюючі органи можуть поставити під сумнів економічну обґрунтованість результатів.

Коли бізнес-стратегія не приймається під час перевірки ТЦУ

Практика свідчить, що посилання на стратегічні цілі саме по собі не гарантує позитивного результату під час перевірки ТЦУ.

Стратегія може бути поставлена під сумнів у таких випадках:

  • відсутність документального підтвердження прийняття відповідних управлінських рішень;
  • невідповідність між заявленою стратегією та фактичними діями компанії;
  • тривала збитковість без економічно обґрунтованих перспектив покращення;
  • відсутність очікуваного економічного ефекту протягом періоду, який був би прийнятним для незалежного бізнесу;
  • переклад витрат на реалізацію стратегії на сторону, яка за своєю функціональною роллю не несе довгострокових ризиків.

OECD підкреслює, що ключовим критерієм є наявність обґрунтованого очікування майбутньої прибутковості. Якщо очікування майбутньої прибутковості не виглядало економічно обґрунтованим на момент здійснення операції, це може стати підставою для коригування.

Документація з ТЦУ як інструмент підтвердження стратегії

Інформація про бізнес-стратегію повинна бути системно відображена у документації з ТЦУ. Формальний опис без економічних розрахунків не забезпечує належного рівня захисту.

Доцільно розкривати:

  • мету стратегічного рішення;
  • строки реалізації;
  • очікуваний економічний ефект;
  • вплив на ціноутворення та рівень рентабельності;
  • розподіл витрат і ризиків між сторонами.

Під час податкового контролю контролюючі органи аналізують узгодженість між описом стратегії, функціональним профілем сторін і фактичними фінансовими показниками. Саме на цьому етапі часто виникають питання щодо економічної логіки моделі.

Висновок

Бізнес-стратегія є самостійним економічним фактором, який може суттєво впливати на результати трансфертного ціноутворення та пояснювати тимчасове відхилення від ринкової рентабельності. Законодавство України прямо передбачає врахування стратегічних аспектів під час аналізу зіставності, однак таке врахування можливе лише за умови належного економічного обґрунтування.

На практиці стратегія виступає не лише управлінським рішенням, а й потенційним аргументом захисту під час перевірок. Її ефективність залежить від системної підготовки, узгодженості з фактичними бізнес-процесами та якісного відображення у документації з ТЦУ. Лише за таких умов стратегічний підхід може бути врахований як обґрунтований чинник у межах ТЦУ та дозволити мінімізувати податкові ризики.

Дізнайтеся більше про підготовку документації з ТЦУ

Потрібна професійна допомога у підготовці документації з ТЦУ?
Залиште заявку у формі «Зворотного зв’язку» — і ми зв’яжемося з вами найближчим часом.

Замовити консультацію