Сьогодні питання трансфертного ціноутворення залишається одним з найбільш дискусійних та непростих. І воно стає ще складнішим, коли платник податків не приділяє достатньої уваги тим факторам, що впливають на правильне визначення вартості у контрольованих операціях. Закон про трансфертне ціноутворення передбачає серйозні штрафи та донарахування за помилки, які були допущені у відповідному звіті. Для того, щоб убезпечити себе від таких неприємностей, потрібно ретельно розібратися у найбільш розповсюджених помилках, які допускають платники податків при формуванні звітних документів з ТЦУ. Саме про це і пропонуємо поговорити детальніше в даній статті.

Робота компанії через комісіонера

Варто памʼятати, що Податковий Кодекс України чітко визначає випадки, коли операції платників податків з особами-нерезидентами є контрольованими. І саме в них необхідно застосовувати методи трансфертного ціноутворення, дотримуватися принципів «витягнутої руки» під час формування вартості послуг або продукції.


Сьогодні деякі компанії намагаються уникнути визнання таких операцій контрольованими, тому реалізують свої товари нерезидентам, що підпадають під пп. 39.2.1.1 Податкового кодексу, через резидентів-комісіонерів. Важливо одразу підкреслити, що ця схема не підходить, оскільки питання саме в переході права власності. Як правило, комісіонер виступає посередником в даній операції, тому право власності переходить від продавця до покупця. Тому у разі, якщо присутні умови контрольованих операцій (далі – КО), компанії потрібно підготувати та подати звіт про трансфертне ціноутворення.

Неподання звітності про КО

Підготовка звіту по трансфертному ціноутворенню передбачає ретельне вивчення Податкового кодексу та правильне його трактування. Рекомендуємо детально перечитувати ті положення, які, на перший погляд, звільняють платника податку від оподаткування чи додаткової звітності.

 

На практиці є випадки, коли юридичною особою не подається звіт про КО через те, що агент-нерезидент перебуває в тій державі чи на тій території, яка не була включена до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку. Проте важливо памʼятати, що якщо було визначено хоча б одну підставу, яка зазначена у Податковому Кодексі України, і КО була проведена, то звіт про контрольовані операції потрібно подавати обовʼязково.

Відсутність інформації у податковій звітності про незастосування коригувань фінансового результату

Відповідно до статті 134.1.1 Податкового кодексу України, платники податків з сумою доходів за останній річний звітний період до 40 мільйонів гривень мають право прийняти рішення не застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування за всіма різницями. Однак у ПКУ також чітко зазначено, що платники податків повинні вказувати відповідне рішення у податковому звіті. 

 

Наведемо приклад. Юридична особа проводила ряд операцій з нерезидентами, що зареєстровані у країнах з переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 39.1.2 ПКУ. В даному випадку потрібно застосовувати різниці та збільшити фінансові результати відповідного звітного періоду на 30% ціни продукції або послуг, що були придбані у цих нерезидентів. І, якщо річний дохід компанії становить менше ніж 40 мільйонів гривень, існує можливість не застосовувати коригування фінансового результату на відповідну різницю.

 

Проте є одне «але». Платники податків дуже часто роблять помилковий висновок про те, що звільнення від чогось дозволяє не робити інші відповідні дії. Проте не варто повторювати чужі помилки звіту ТЦУ та інших типів звітності. Не варто забувати зазначати у податковій звітності інформацію про те, що було прийнято рішення не застосовувати коригування. Якщо не повідомити контролюючі органи, то буде зроблено висновок, що компанія вирішила не користуватися даним правом.

Методи ТЦУ – одна з класичних помилок

Звіт по трансфертному ціноутворенню передбачає зазначення методики, яка була обрана для визначення вартості реалізованих товарів чи послуг. Обираючи метод, не варто віддавати перевагу тому, який буде вважатися найбільш вигідним та виправдовуватиме встановлену ціну без проведення жодних коригувань. Потрібно використовувати ту методику, яка відрізняється більшою пріоритетністю та доцільністю з урахуванням обставин контрольованих операцій.

 

Згідно з положеннями Податкового кодексу України, пріоритетною є методика порівняльної неконтрольованої вартості, проте її не потрібно використовувати всюди і завжди. Крім того, необхідно обовʼязково звертати увагу на наявність достатньої кількості інформації, яка б обґрунтувала обрання конкретного методу. Варто мати документальне підтвердження відповідних даних, оскільки податківці можуть і скоріше за все скористуються правом оскаржити вибір компанії.

 

Є ще один варіант, який ідеально підходить для компаній, що є великими платниками податків, і чиї методи визначення вартості у контрольованих операціях дуже часто не влаштовують податкову. Це укладання договору щодо попереднього узгодження ціноутворення. Наявність даного документу призводить до того, що податківці не мають право піддавати сумніву всі методи, визначені у договорі. І судова практика ТЦУ є підтвердженням цього факту.