Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) відіграє ключову роль у визначенні відповідних цін на товари, послуги та інтелектуальну власність, що передаються між пов’язаними компаніями (що входять до складу однієї групи) у різних країнах. ТЦУ допомагає запобігати перенесенню прибутку в країни з нижчими податковими ставками або уникати оподаткування в цілому. Уряди різних країн, в тому числі України, суворо контролюють процес трансфертного ціноутворення (ТЦУ) з метою гарантії чесного та справедливого оподаткування та запобігання зловживанню представленими пільгами. 

Такі операції, є об’єктом суворого контролю як з боку ДПС (дотримання принципу «витягнутої руки» з метою нарахування та сплати податку на прибуток), так і з боку митниці під час перетину державного кордону. Взаємозв’язок цих двох систем контролю за трансфертним ціноутворенням створює умови для стабільної та прозорої міжнародної торгівлі. Він є предметом дискусій на різних форумах, які проводяться Всесвітньою митною організацією (ВМО) та Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Однак, чіткого плану дій стосовно того, яким в ідеалі має бути зв’язок ТЦУ та митного регулювання ціноутворення, досі немає. Кожна країна вирішує це питання на свій розсуд, враховуючи локальну специфіку.

Чому важливо враховувати зв'язок між ТЦУ та роботою митниці?

Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) є складною та технічно орієнтованою областю, яка потребує відповідності законодавчим та регулятивним вимогам різних країн. Загальна мета даного процесу полягає у забезпеченні справедливості операцій з розподілу прибутку та оподаткування між пов’язаними юридичними структурами, враховуючи економічну реальність та діючі умови на ринку. 

Трансфертне ціноутворення є життєво важливим для запобігання ухилення від сплати податків у міжнародній торгівлі. Однак навіть враховуючи значущість даного питання, взаємозв’язок між ТЦУ та роботою Державної Митної Служби досі не має чіткої форми. 

Теоретичне підґрунтя обмежується лише «Настановами щодо митної оцінки і трансфертного ціноутворення (ТЦУ)», опублікованими ВМО в 2015 році. В них йдеться про те, що документація з ТЦУ, яку транснаціональні компанії готують з метою надання відомостей відносно їх діяльності та фінансового стану в рамках податкової перевірки, може використовуватись працівниками митних органів. Це зумовлено тим, що вказана документація містить відомості щодо операцій імпорту товару, які здійснюються між компаніями, що входять до складу однієї групи. Яка саме інформація мається на увазі, в Настановах нажаль незрозуміло. 

Однак це питання є насправді важливим, оскільки оформлення документації з ТЦУ є досить трудомістким та непростим завданням. Саме тому визначення впливу трансфертного ціноутворення на роботу митної служби призвело б до більш ефективного використання ресурсів. Причому як для представників бізнесу, так і для контролюючих органів. 

Що спільного між принципами ТЦУ та митної оцінки?

І ТЦУ і митне оформлення мають одну і ту саму загальну мету — запобігання маніпуляціям з ціною товарів та послуг для оптимізації податкового навантаження. При цьому органи, які контролюють процес трансфертного ціноутворення, зобов’язані впевнитись в тому, що договірна вартість є справедливою. Для цього податкові органи можуть оцінювати доцільність трансфертних цін, порівнюючи їх з цінами, що стягуються в аналогічних операціях між незв’язаними сторонами, або, використовуючи різні методи ТЦУ, описані в керівних Настановах ОЕСР.

Багато країн включили їх у свої внутрішні правила трансфертного ціноутворення. Однак у кожній країні діють свої особливі правила та механізми правозастосування. Деякі країни впровадили більш суворі правила трансфертного ціноутворення (ТЦУ) та повніші вимоги до документації, ніж інші.

Варто зазначити, що між принципами ТЦУ та митного оформлення є свої відмінності, а саме об’єкт уваги контролюючого органу. Під час проведення операцій з імпорту товарів працівники митниці повинні впевнитись в тому, що всі необхідні елементи включені до митної вартості товарів та чи не занижено базу, з якої перераховуються платежі під час митного оформлення товарів. В той час як податкові органи під час аналізу ТЦУ повинні зосередитись на запобіганні маніпуляціям з трансфертною ціною. Вона не повинна включати зайві елементи, не має бути завищеною, і не призводити до заниження податку на прибуток.

Принцип витягнутої руки в ТЦУ та митному оформленні

Методи, які застосовуються з метою визначення справедливого рівня цін в ТЦУ та митному законодавстві, багато в чому схожі. Одним з найбільш універсальних з них є принцип «витягнутої руки», який дозволяє уникнути заниження податкової бази або переведення прибутку в юрисдикції з низьким оподаткуванням. Ціна за принципом витягнутої руки в ТЦУ фіксується на позначці, яка була б встановлена у випадку здійснення такої операції між незалежними особами. 

Також слід зазначити, що застосування принципу витягнутої руки в ТЦУ регулюється українським законодавством. Так, Законом України встановлено, що платник податків, який бере участь у контрольованій операції, зобов’язаний розрахувати розмір свого прибутку, який підлягає оподаткуванню, дотримуючись усіх вимог принципу «витягнутої руки».

Такий розмір прибутку буде відповідати принципу витягнутої руки в тому випадку, коли умови операції будуть аналогічні умовам, які використовуються під час контрольованих операцій між непов’язаними суб’єктами.

Принцип «витягнутої руки» був схвалений усіма країнами ОЕСР та прийнятий у якості керівництва для використання національними податковими органами для розробки документів, що регулюють оподаткування операцій із пов’язаними сторонами в рамках ТЦУ.

Схожі норми можна зустріти і у Митному кодексі України. Зокрема, ч. 4) п. 1 ст. 58 МК України встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є основним по відношенню до товарів, які ввозяться на територію України. Його доцільно застосовувати, якщо операція здійснюється між покупцем і продавцем, які не пов’язані між собою, або пов’язані, однак ці відносини не впливають на трансфертну ціну товарів.

Або якщо сторони операції є пов’язаними особами та у посадових осіб митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок змінив заявлену митну вартість. В цьому разі декларант на запит митниці зобов’язаний подати інформацію та документи, які б підтверджували відсутність такого впливу під час здійснення операції. 

Порівняння методів ТЦУ та визначення митної вартості товарів, що імпортуються

Якщо проаналізувати інші методи ТЦУ та визначення митної вартості товарів, можна впевнитися в тому, що вони мають чимало схожих рис. Саме тому ми поєднали їх у пари. Ось деякі з них:

  • Метод порівняльної неконтрольованої ціни в ТЦУ та визначення трансфертної ціни за вартістю договору щодо ідентичних товарів на митниці. Метод порівняльної неконтрольованої ціни є основним у визначенні вартості в трансфертному ціноутворенні (ТЦУ). Він передбачає порівняння вартості, зафіксованої у звіті про контрольовані операції, з діючими цінами на ринку на ідентичні (а у разі їхньої відсутності — однорідні) товари (роботи, послуги) у схожих операціях. В той самий час митна вартість товарів, що імпортуються, розраховується за ціною договору щодо ідентичних товарів, подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться з тієї ж країни і протягом максимально наближеного часового проміжку. 
  • Розрахунок вартості перепродажу в ТЦУ та на основі віднімання вартості на митниці. В основі першої методики лежить ідея стосовно порівняння результату перепродажу, який покупець товару у контрольованій операції отримує, перепродавши товар у неконтрольованій операції, з результатом, який він отримає у аналогічній неконтрольованій операції купівлі та операціях перепродажу. Друга методика грунтується на трансфертній вартості, за якою товари продаються на митній території України непов’язаним особам; потім з неї виключаються витрати на виплату надбавок, витрати при реалізації, імпортні/ внутрішні податки.
  • Метод «Витрати плюс» в ТЦУ та обчислена вартість у митній справі. Суть першого методу полягає у порівнянні прямих чи опосередкованих витрат, понесених в процесі експорту товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції, з аналогічними витратами у співставній неконтрольованій операції. Під час використання методу обчисленої вартості на митниці за основу береться вартість, відомості про яку надав виробник товару. Вона включає витрати на виробництво, прибуток та загальні витрати під час реалізації товару. 

Крім того, є методи, які використовуються виключно в певних сферах і за певних умов. Наприклад, резервний метод, в основу якого покладені раніше визначені митницею вартості товарів. В ТЦУ застосування подібної методики є недоцільним, оскільки у ПК України не передбачено гнучкого трансфертного ціноутворення. Що стосується тривалості визначення митної вартості товарів, що імпортуються, то тут все залежить від митного оформлення стадії. Цей процес починається з прийняття декларації до оформлення, її реєстрації, перевірки правильності класифікації та кодування товарів, проведення огляду, перевірки правильності визначення митної вартості товарів та нарахування платежів.

Заключення

Детальний аналіз взаємозв’язку між ТЦУ та митним законодавством дозволив визначити чимало схожих та відмінних рис у функціонуванні цих двох систем. Розуміння зв’язку між ними допоможе багатонаціональним компаніям і податковим органам зорієнтуватися в складних правилах трансфертного ціноутворення. Приймаючи відповідні підходи та міжнародні стандарти, країни можуть підвищити послідовність і справедливість практики трансфертного ціноутворення, створивши сприятливе середовище для транскордонних ділових операцій.

За минулі роки були зроблені значні міжнародні зусилля з розробки керівних принципів ТЦУ та створення загальної основи для оцінки операцій із пов’язаними сторонами.

Попри те, що фахівці з митної оцінки та ТЦУ в один голос стверджують про необхідність поєднання цих двох підходів до контролю вартостей, наразі це питання досі залишається відкритим. Адже його реалізація потребує внесення серйозних змін у законодавство. Згодом поєднання ТЦУ та митних підходів може допомогти підвищити інтерес імпортерів до механізму попереднього узгодження вартості товарів (робіт, послуг), який наразі не є надто затребуваним.