1. Зміни до ПКУ щодо екоподатку та рентної плати

Кабмін зареєстрував у ВРУ законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» від 07.04.2025р. № 13157. 

За пояснювальною запискою метою законопроєкту є необхідність приведення норм ПКУ у відповідність до положень Закону № 3855, а саме доповнити його нормами, що дозволять податковим органам отримувати дані з інтегрованих довкіллєвих дозволів від органів, що їх видаватимуть.    

Законопроєктом № 13157 передбачено зобов’язати: 

  • платників екологічного податку та рентної плати за спеціальне використання води обчислювати свої податкові зобов’язання з урахуванням даних з інтегрованих довкіллєвих дозволів; 
  • органи, що видаватимуть інтегровані довкіллєві дозволи, надавати до податкових органів перелік суб’єктів господарювання, яким видано такі дозволи.      

У разі прийняття, цей Закон набере чинності з 08.08.2025 р. 

2. Уряд скасував понад 200 дозволів та погоджень

Мінекономіки повідомило, що Кабінет Міністрів продовжує реформу дерегуляції та на черговому засіданні ухвалив низку рішень щодо скасування понад 200 інструментів державного регулювання. 

Зокрема, Кабмін підтримав проєкт розпорядження, розроблений Мінекономіки та визнав такими, що втратили чинність 43 нормативних акти та окремі норми ще у 30 рішеннях. Цим розпорядженням скасовано 182 інструменти держрегулювання: 

  • 150 інструментів – у сфері охорони здоров’я та санітарного контролю. Більшість із них стосувалися Держсанепідемслужби;  
  • 17 інструментів – у сфері аграрно-промислового комплексу; 
  • 15 інструментів – у сферах охорони праці, торгівлі, будівництва, пожежної безпеки та зовнішньоекономічної діяльності.  

Крім того, рішенням скасовано такі інструменти, як: 

  • Дозвіл органів державної санітарно-епідеміологічної служби на продаж продукції за межами закладів (підприємств); 
  • Санітарний паспорт на транспорт; 
  • Висновок про можливість будівництва оздоровчого закладу; 
  • Погодження на завезення птахопродукції в Україну; 
  • Дозвіл на виробництво нових асортиментних груп чи видів продукції парфумерно-косметичної промисловості; 
  • Погодження проєкту перепрофілювання підприємства; 
  • Дозвіл на введення в експлуатацію щойно збудованих та існуючих перукарень після проведення в них ремонту чи робіт по реконструкції приміщень та ін. 

Також скасовуються застарілі та специфічні інструменти, такі як: 

  • Погодження використання пічного опалення в комп’ютерних ігрових закладах, що розташовані у сільській місцевості, з кількістю ігрових місць до 10; 
  • Висновок атестаційно-експертний, що підтверджує наявність в особи цілительських здібностей; 
  • Дозвіл на заїзд відпочиваючих в оздоровчі заклади; 
  • Узгодження частоти та місця відбору проб для контролю за якістю води в плавальних басейнах на морських і річкових суднах; 
  • Погодження тривалості перерв під час роботи в порту на відкритому повітрі в холодний період року і т.ін. 

Крім того, Уряд підтримав ще 5 нормативних актів, розроблених іншими центральними органами виконавчої влади. Ці рішення загалом скасовують ще 21 інструмент у сферах охорони здоров’я, довкілля, АПК, космосу тощо.

3. Міністерство соцполітики виступає за збереження щомісячного подання об’єднаної звітності

Міністерство соціальної політики працює над забезпеченням українців, які потрапили  у складні життєві обставини і потребують підтримки, доступними соціальними виплатами від держави.  

Однією з умов вчасного і коректного призначення виплат є інформація від ДПС України про сукупний дохід родини (адже частина виплат надається з урахуванням фінансово-майнового стану сім’ї).  

За умови подання податкової звітності щомісяця, як це відбувається сьогодні,  органи соціального захисту отримують від ДПС України інформацію, яка максимально відображає реальний стан доходів родини.  

Нещодавно на сайті ВРУ було зареєстровано законопроєкт № 13108, який пропонує повернутись до щоквартальної податкової звітності. 

Мінсоцполітики звернулось до народних депутатів із закликом врахувати потенційний негативний вплив повернення до щоквартальної податкової звітності на здатність держави своєчасно надавати соціальну підтримку вразливим категоріям громадян. 

Адже при щоквартальній звітності система соціального захисту отримуватиме інформацію про доходи та стан сім’ї з інтервалом в часі – мінімум від  трьох до п’яти місяців. Фактично, відомості про реальні доходи особи ставатимуть доступними органам соцзахисту через 50 днів після завершення кварталу, що суттєво ускладнить оперативне реагування на потреби громадян у соціальній підтримці. 

Приклади: 

  • у випадку звільнення одинокої матері на початку січня, інформація про відсутність її доходів буде отримана органами соціального захисту лише після 20 травня. Враховуючи час на обробку звернення та розрахунок середньомісячного доходу, призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям стане можливим лише у червні, майже через півроку після втрати роботи;
  • військовослужбовець, звільнений зі служби в липні, який звернеться за житловою субсидією в жовтні, не зможе отримати її своєчасно через відсутність актуальних даних про його доходи. Право на отримання субсидії виникне лише в січні наступного року;
  • у разі призначення пенсій за віком, яке залежить від тривалості страхового стажу, існуюча щомісячна звітність забезпечує актуальність відповідних відомостей в системі персоніфікованого обліку. У разі повернення до щоквартальної звітності, для своєчасного внесення даних про страховий стаж, особі доведеться подавати окремий звіт або очікувати подання квартальної звітності роботодавцем, що призведе до додаткових бюрократичних процедур або ризику призначення пенсії пізніше встановленого терміну. 

Аналогічні затримки та ускладнення можуть виникнути при призначенні інших соціальних виплат, залежних від фінансово-майнового стану, таких як державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, допомога на дітей одиноким матерям, тимчасова допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та інших.  

Враховуючи зазначені ризики, Мінсоцполітики наголошує на неприпустимості прийняття законопроєкту № 13108. Повернення до щоквартальної податкової звітності матиме наслідком фактичну неможливість своєчасного надання державної підтримки громадянам з низькими доходами, які її потребують. 

4. Чи буде штраф за нерозблокування ПН/РК протягом 365 днів

У Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що згідно з п. 201.1 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти ПН в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05.10.2017 № 2155 «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.16 ПКУ передбачено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджений наказом Мінфіну від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216.

У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Згідно з п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання ПН/РК.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, ПН та/або РК до такої ПН в ЄРПН передбачає відповідальність згідно п. 120-1.2 ПКУ.

Водночас п. 120-1.2 ПКУ зазначено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з п. 201.16 ПКУ штрафні санкції, передбачені п. 120-1.2 ПКУ, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких ПН/РК.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН, відповідно до абзацу двадцять четвертого п. 201.10 ПКУ, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі реєстрації ПН та/або РК до ПН до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог ПКУ щодо своєчасності реєстрації таких документів в ЄРПН, штрафні санкції, передбачені п. 120-1.2 ПКУ, не застосовуються.

У разі якщо за результатами документальної перевірки контролюючим органом встановлено факт здійсненої операції (підтверджено настання «першої події» і дати виникнення податкових зобов’язань) без реєстрації ПН/РК в ЄРПН, то до такого платника застосовуються штрафні санкції, визначені п. 120-1.2 ПКУ.

Отже, у разі якщо реєстрація ПН/РК в ЄРПН була зупинена і платником вживаються заходи щодо її розблокування (протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання ПН/РК), та/або платником податку оскаржується в адміністративному/судовому порядку рішення про відмову в їх реєстрації, то штрафні санкції до таких ПН/РК не застосовуються.

У разі якщо реєстрація ПН/РК в ЄРПН була зупинена і платником податку протягом 365 календарних днів за датою складання ПН/РК не вживалися заходи по її розблокування або отримане рішення про відмову в їх реєстрації не оскаржено в адміністративному/судовому порядку, та, за результатами проведеної документальної перевірки виявлено факти здійснення операції (підтверджено настання «першої події» і дати виникнення податкових зобов’язань) без реєстрації ПН/РК до ПН в ЄРПН, то до такого платника податків застосовуються штрафні санкції, визначені п. 120-1.2 ПКУ.

5. Застосування РРО при продажу товарів (наданні послуг) через мережу Інтернет

У ДПС України нагадали, що правовідносини у сфері застосування РРО регулюються ПКУ та Законом України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім ПКУ, не допускається. 

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). 

ДПС звертає увагу, що обов’язок застосування РРО / ПРРО виникає при продажу товарів (робіт, послуг) не тільки під час здійснення розрахункових операцій, а за умови їх здійснення суб’єктами господарювання в ході ведення ними господарської діяльності. Таким чином, за умови здійснення розрахункових операцій суб’єкти господарювання зобов’язані реєструвати продажі товарів (робіт, послуг) за допомогою РРО / ПРРО, КОРО, РК з врахуванням спеціальних норм Закону № 265. 

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, затвердженим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350. 

Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції. 

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору. 

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. 

Разом з тим, Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675). 

Податківці звертають увагу, що обов’язок застосовувати РРО / ПРРО на загальних засадах з 01.01.2022 не поширюється лише на фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку І групи. 

Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (зі змінами), встановлює вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням. 

З огляду на вимоги Положення № 164 документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція платіжного терміналу) має надаватися за платіжними операціями з переказу коштів, що були ініційовані з використанням платіжних інструментів (електронних платіжних засобів – далі ЕПЗ) через платіжні термінали (віртуальні або фізичні). 

Квитанція платіжного терміналу може бути в паперовій та/або електронній формі (пункт 156 розділу VIII Положення № 164). 

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу. 

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ. 

ДПС зауважує, що у разі коли держатель платіжного інструменту (платіжної картки) ініціює через надавача платіжних послуг (як еквайра/надавача платіжних послуг, який уклав договір з еквайром) платіжну операцію на користь отримувачів (комунальних підприємств, торговців, фізичних осіб, поштового оператора тощо), надавач платіжних послуг не є ані платником, ані отримувачем за такою платіжною операцією. У такому разі платником (фактичним) є відповідний держатель платіжної картки, а отримувачем (фактичним) – відповідне комунальне підприємство, торговець, фізична особа, поштовий оператор тощо. 

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (роботи, послуги), і розрахунок було здійснено із застосуванням ЕПЗ за допомогою платіжних сервісів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО саме продавцем товарів (робіт, послуг) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми (фіскальний касовий чек з РРО / ПРРО). 

Водночас, при визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (роботи, послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків. Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад: отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування є необов’язковим. У інших випадках (тобто фізичне отримання споживачем товарів, послуг або приймання робіт) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах. 

При цьому розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований не пізніше вручення товару (надання послуги, приймання роботи), а у випадку одночасного отримання оплати та передачі товарів, робіт, послуг покупцю – під час проведення розрахунків за них. 

Податківці просять суб’єктів господарювання взяти зазначену інформацію до відома та використовувати при здійсненні господарської діяльності з метою недопущення порушень вимог чинного законодавства і уникнення непорозумінь з контролюючими органами під час проведення перевірок. 

6. Відповідальність у разі видачі фіскального чеку, в якому відсутні обов’язкові реквізити

ДПС у Кіровоградській області нагадує, що документ не є розрахунковим у разі відсутності в ньому хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення.

За рішенням контролюючих органів до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

  • за порушення вчинене вперше – 100 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями;
  • за кожне наступне вчинене порушення – 150 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями. 

При цьому за наведене порушення до фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім, зокрема, підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів) або надають послуги, фінансова відповідальність застосовується у таких розмірах:

  • 25 відс. вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
  • 50 відс. вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

Також за зазначені порушення посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності.

Потрібна професійна допомога у веденні бухгалтерського обліку чи звітності?
Залиште заявку у формі «Зворотного зв’язку» — і ми зв’яжемося з вами найближчим часом.

Замовити консультацію