1. Закон щодо окремих питань надомної та дистанційної роботи

27.03.2025 р. ВРУ ухвалила в цілому Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи» (законопроєкт № 10164-1 від 06.11.2023 р.). 

Метою прийняття законопроєкту є забезпечення правової визначеності у разі необхідності роботодавця направити надомних або дистанційних працівників у відрядження, якщо така можливість передбачена трудовим договором про надомну або дистанційну роботу; створення сприятливих умов роботи для батьків, чиї діти навчаються дистанційно у закладах загальної середньої освіти. 

Згідно з законопроєктом, запропонованим головним комітетом в остаточній редакції: 

Статтю 60-1 КЗпПУ доповнено новою ч. 6: 

«Особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу». 

Крім того, ст. 60-1 КЗпПУ доповнено ч. 13: 

«За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання». 

Статтю 60-2 КЗпПУ доповнено новою ч. 6:

«У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу». 

Крім того, ст. 60-2 КЗпПУ доповнено новою ч. 14 такого змісту:  

«За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання». 

Статтю 121 КЗпПУ доповнено новою ч. 3: 

«У разі направлення у службове відрядження працівників, які виконують роботу дистанційно (стаття 60-2), у тому числі при їх відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження». 

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Наразі документ передано на підпис Голові ВРУ. 

2. Законопроєкт щодо зупинення дії окремих положень колективного договору

Верховна Рада прийняла у першому читанні за основу проєкт Закону України про внесення змін до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо зупинення дії окремих положень колективного договору (реєстр. № 12291-1 від 20.12.2024 р.). 

Чинна на сьогодні норма, передбачена ч. першою ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. 

Законопроєктом пропонується цю норму викласти у новій редакції, передбачивши, що на період воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. При цьому дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному законом та колективним договором. 

Проєктом також передбачається, що протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом сторони колективного договору проводять колективні переговори щодо поновлення окремих зупинених положень колективного договору. У разі ухвалення спільного рішення щодо поновлення дії окремих положень колективного договору, сторона роботодавця повідомляє про таке рішення орган, що здійснив повідомну реєстрацію цього колективного договору, у тижневий строк. 

3. Законопроєкт щодо порядку сплати податків та зборів за час вимушеного прогулу

У Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 235 Кодексу законів про працю України щодо порядку сплати податків і зборів за час вимушеного прогулу» від 20.03.2025 р. № 13126  

Нагадую, що при скасуванні рішень роботодавців про незаконне звільнення працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.  

У пояснювальній записці до законопроєкту № 13126 зазначено, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Це визначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/27799/21-ц від 18.10.2024 р. 

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 р. року у справі № 9901/407/19 зазначено, що: 

  • якщо юрособа відшкодовує (виплачує) на користь фізособи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізособи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПКУ) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу; 
  • системний аналіз п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, та п. 164.6 ПКУ дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із зарплати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми зарплати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.  

Враховуючи вищенаведені судові рішення, пропонується внести уточнення до ст. 235 КЗпП щодо порядку сплати податків і зборів за час вимушеного прогулу.  

Так, законопроєктом № 13126 ст. 235 КЗпП пропонується доповнити ч. 9 про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику.  

4. Повернення обов'язкового подання статистичної звітності: законопроєкт

Кабінет міністрів України схвалив підготовлений Держстатом законопроєкт «Про внесення змін до пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» щодо особливостей подання звітності у період дії воєнного стану або стану війни» та зареєстрував його у ВРУ за № 13132 від 24.03.2025 р. 

Законопроєктом передбачено: 

  • відновлення обов’язку подання статистичної звітності під час дії воєнного стану; 
  • встановлення перехідного періоду (3 місяці). 

Протягом цього періоду респонденти, які не подавали звітність під час дії воєнного стану, повинні будуть надати інформацію за весь період, коли ця звітність не була подана. 

Виняток становлять підприємства оборонно-промислового комплексу, а також особи, місцезнаходженням яких є території активних бойових дій або тимчасово окуповані території. Такі респонденти, як і було передбачено раніше, подаватимуть звітність протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни. 

Збір статистичних даних необхідний для точного розрахунку показників, які допомагають державі приймати правильні рішення для зміцнення оборони, розвитку економіки, захисту прав людини та виконання міжнародних зобов’язань України. 

5. Зміни до Порядку затвердження мінімально допустимих експортних цін на окремі види товарів

КМУ затвердив постанову від 21.03.2025 р. № 331 “Про внесення змін до Порядку затвердження мінімально допустимих експортних цін на окремі види товарів”. 

Постановою передбачені наступні зміни:

  • Пункт 5 Порядку викладено у новій редакції: 

“5. Мінімально допустимі експортні ціни на окремі види товарів розраховуються на підставі знеособленої інформації Держмитслужби про експорт окремих видів товарів у розрізі митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа з урахуванням умов поставок за попередній місяць із застосуванням десятивідсоткового дисконту, наданої за винятком товарів, декларування яких здійснювалося на підставі форвардних контрактів, а також за винятком товарів, включених до товарних підкатегорій 1001 91 10 00, 1002 10 00 00, 1003 10 00 00, 1004 10 00 00, 1005 10 13 00, 1005 10 15 00, 1005 10 18 00, 1201 10 00 00, 1205 10 10 00, 1206 00 10 00 згідно з УКТЗЕД, а саме з вивезення насіння за межі митної території України у митному режимі експорту, за такою формулою:  

формула

де МЦ – мінімально допустима експортна ціна на окремий вид товару, доларів США за 1 кілограм; 

РМЦ – референтна мінімальна експортна ціна на окремий вид товару за попередній місяць, доларів США за 1 кілограм; 

Д – відсоток дисконту.  

Мінімально допустима експортна ціна на окремий вид товару не може бути меншою, ніж мінімальна ціна на даний вид товару за такою ж умовою поставок у попередньому місяці.”. 

– Доповнено перелік умов поставок, за якими визначаються мінімально допустимі експортні ціни, для таких товарів як мед, соєві боби та насіння ріпаку, пшениця, кукурудза, соняшникова олія та ячмінь (додаток 1 викладено у новій редакції). 

– Додаток 2 “Інші умови поставок, що прирівнюються до зазначених у додатку 1 до Порядку затвердження мінімально допустимих експортних цін на окремі види товарів” також викладено у новій редакції. 

– Зміни до пункту 6 Порядку: Референтні мінімальні експортні ціни на окремі види товарів розраховуються із застосуванням квантильного методу з використанням десятого (раніше було – п’ятого) процентілю на підставі знеособленої інформації Держмитслужби про експорт окремих видів товарів у розрізі митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа з урахуванням умов поставок за попередній місяць (). 

6. На які податкові перевірки діє мораторій у 2025 році

Податківці ДПС у Житомирській області нагадують, що документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного: 

  • доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об’єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов’язані з іншими об’єктами оподаткування таких платників податків; 
  • доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та до іншої інформації, пов’язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також до фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом; 
  • проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. 

Згідно з ПКУ, документальні та фактичні перевірки, які були розпочаті підлягають зупиненню керівництвом контролюючого органу у випадках, визначених пп. 69.2-2, пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, або за заявою платника, до припинення дії відповідних обставин, з обов’язковим інформуванням платника в Електронному кабінеті. 

Такі обставини зупиняють перебіг строку проведення перевірки з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.  

Не підлягають зупиненню документальні перевірки з підстав, визначених пп. 78.1.1 ПКУ (в частині документальних позапланових перевірок платників податків, щодо яких отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України), пп. 78.1.8 ПКУ (в частині декларування бюджетного відшкодування), пп.78.1.21 ПКУ. 

Документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім перевірок, для яких згідно, зокрема, з пп. 2 – 4 п.п. 69.35-1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ діє мораторій, поновлюються на невикористаний строк. 

Документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається вручений платнику податків, якщо він складений відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII. 

Тимчасово діє мораторій відповідно до пп. 2 – 7 пп. 69.35-1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ: 

  • на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані російською федерацією території України, – до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація відповідних територій, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України – до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження; 
  • на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є територія, на якій ведуться активні бойові дії, – до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України – до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження 
  • на проведення документальних перевірок платників податків, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є територія можливих бойових дій, – до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідній території, а в разі зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України – до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження 
  • на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку тимчасової окупації були розташовані на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, – до дати завершення тимчасової окупації відповідних територій; 
  • на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку активних бойових дій були розташовані на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, – до дати завершення бойових дій на відповідних територіях; 
  • на проведення фактичних перевірок за місцезнаходженням об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, які станом на дату початку можливих бойових дій були розташовані на територіях можливих бойових дій (крім перевірок платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), купівлі/продажу іноземної валюти, суб’єктів, які провадять господарську діяльність без державної реєстрації як суб’єкта господарювання) – до дати завершення можливих бойових дій на відповідних територіях. 

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабміном порядку. 

Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій, припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. 

7. Ставка ПДВ при здійсненні експорту окремих видів товарів вперше за останні 12 місяців

На Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР” (категорія 101.29) податківці надали роз’яснення щодо ставок оподаткування операцій з експорту окремих видів товарів, якщо експортна операція здійснюється вперше за останні 12 календарних місяців.

Розміри ставок ПДВ встановлено ст. 193 ПКУ. Зокрема, відповідно до п. 193.1 ПКУ ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах: 

а) 20%; 

б) 0%; 

в) 7% за операціями, визначеними у пп. «в» п. 193.1 ПКУ; 

г) 14% за операціями, визначеними у пп. «г» п. 193.1 ПКУ. 

Відповідно до пп. 97.2 підрозд. 2 розд. XX ПКУ операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів оподатковуються за ставками податку, визначеними п. 193.1 ПКУ: 

а) операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що здійснюються платниками ПДВ, у яких за результатами операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів протягом попередніх 12 календарних місяців (до 11.11.2024 р. – за фактичний наявний період, починаючи з 11.11.2023 р.) сума неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів, за якими банком (банками) не був завершений валютний нагляд за дотриманням платником податку – резидентом установлених НБУ граничних строків розрахунків (після їх закінчення), не перевищує 20% загальної суми операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, щодо яких закінчилися встановлені НБУ граничні строки розрахунків, – оподатковуються за ставкою, визначеною пп. «б» п. 193.1 ПКУ. 

Порядок розрахунку частки неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів та визначення переліку платників податків, які відповідають вимогам цього підпункту, визначаються КМУ; 

б) операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що здійснюються платниками ПДВ, не зазначеними в пп. «а» цього підпункту, – оподатковуються за ставками, визначеними п. п. «а» і «г» п. 193.1 ПКУ для операцій з постачання таких товарів на митній території України. До таких операцій ставка, визначена пп. «б» п. 193.1 ПКУ, застосовується виключно після підтвердження факту завершення розрахунків у встановленому цим пунктом порядку (шляхом складення та реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної у порядку та на підставах, визначених пп. «в» п. 97.4 цього пункту). 

Отже, відповідно до пп. 97.2 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ операції з експорту окремих видів товарів оподатковуються за ставками ПДВ, визначеними п. 193.1 ПКУ. Зокрема, відповідно до пп. «б» цього підпункту операції з експорту окремих видів товарів, що здійснюються платниками ПДВ, не зазначеними в пп. «а» цього підпункту, – оподатковуються за ставками, визначеними п. п. «а» і «г» п. 193.1 ПКУ для операцій з постачання таких товарів на митній території України, тобто 20 та 14%. 

8. Чи несе відповідальність особа, яка не зареєструвалася як платник ПДВ через відмову контролюючого органу?

ГУ ДПС в Івано-Франківській області проінформували, що особа, яка повинна зареєструватися як платник ПДВ в обов’язковому порядку  подає заяву до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ. 

Контролюючий орган може відмовити у реєстрації особи як платника ПДВ, якщо після перевірки заяви та документів буде встановлено, що особа не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 180, п. 181.1, п. 182.1 та п. 183.7 ПКУ, або якщо є підстави для анулювання реєстрації за ст. 184 ПКУ, а також відмова може бути через порушення термінів чи порядку подачі заяви відповідно до пп. 183.1, 183.3 – 183.7 ст. 183 ПКУ. 

При реєстрації платника ПДВ обов’язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Це визначено вимогами п. 3.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2914 р. № 1130.

Будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ПКУ, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ПКУ). 

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов’язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо платник податків, не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ. 

Згідно з п. 123.1 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених пп. 54.3.1, пп. 54.3.2, пп. 54.3.6 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10% суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи. 

Діяння, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (п. 123.2 ПКУ).  

Діяння, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (п. 123.3 ПКУ). 

Отже, якщо особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ та не зареєстрована платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ (у зв’язку із неподанням реєстраційної заяви або поданням неналежно оформленої заяви), така особа несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника ПДВ відповідно до діючого законодавства. 

Платник податків має право оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у т. ч. надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію (пп. 17.1.7 ПКУ). 

9. Узгодження податкових зобов’язань: роз'яснення від податківців

Фахівці ДПС України нагадали, що податкове зобов’язання – це сума податку, яку платник повинен сплатити до бюджету. Але коли ця сума вважається остаточною та підлягає обов’язковій сплаті? 

  1. Коли податкове зобов’язання вважається узгодженим? 

Податкове зобов’язання стає узгодженим у таких випадках: 

  • якщо платник самостійно задекларував суму податку – вона вважається узгодженою одразу після подання декларації. 
  • якщо податкова після перевірки нарахувала додаткові податкові зобов’язання, і платник не оскаржує це рішення – через 10 робочих днів після отримання податкового повідомлення-рішення (ППР) ця сума стає узгодженою. 

Важливо! Суми узгоджених податкових зобов’язань вносяться в облікову картку платника податків в автоматичному режимі. 

Якщо виникають розбіжності, платник податків має право ініціювати звірку даних зі звітності на відповідність інформації в базах даних ДПС або оскаржити рішення податкового органу. 

До закінчення строку на оскарження ДПС не здійснює стягнення сум податкових зобов’язань. 

  1. Що відбувається, якщо платник не погоджується з донарахуваннями? 

Якщо платник податків не згоден із нарахованими сумами, він має право їх оскаржити: 

  • Адміністративне оскарження (скарга подається до ДПС) 

Платник податків має 10 робочих днів з моменту отримання ППР для подання скарги до ДПС. Під час розгляду скарги податкове зобов’язання не вважається узгодженим. У разі, якщо ДПС залишить ППР без змін, сума податкового зобов’язання стане узгодженою з дня отримання платником рішення ДПС. 

  • Судове оскарження 

Якщо платник подає позов до суду, податкове зобов’язання залишається неузгодженим до моменту набрання судовим рішенням законної сили. Але сам факт подання позову ще не є підставою для виведення суми з податкового боргу. Для цього необхідно отримати ухвалу суду про відкриття провадження (ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України). 

Зверніть увагу! Ухвала про відкриття провадження є важливим юридичним документом, який підтверджує факт судового розгляду спору про податкові зобов’язання. 

Наявність ухвали дає змогу платнику податків захищати свої права та уникнути автоматичного стягнення сум, поки суд не ухвалить остаточне рішення. При цьому отримати ухвалу можна як в паперовому, так і в електронному вигляді через електронний суд (Електронний судовий сервіс).  

Натомість лист платника податків з інформацією про оскарження податкових зобов’язань не є юридично підтвердженим фактом судового розгляду спору. 

За результатами судового оскарження суд може: 

  • скасувати ППР, тоді податок не підлягає сплаті; 
  • підтверджує ППР – сума стає узгодженою з моменту набрання рішенням законної сили. 
  1. Чому це важливо? 

Узгоджений податковий борг підлягає обов’язковій сплаті, інакше будуть нараховані штрафи та пеня. 

Примусове стягнення податків не застосовується, якщо нарахована сума оскаржується платником.  

  1. Які дії податкової щодо стягнення узгоджених сум податкових зобов’язань? 

Податкові органи мають різні повноваження щодо стягнення податкових зобов’язань. 

Якщо платник не сплатив податковий борг у визначений термін, податкова надсилає податкову вимогу (ст. 59 ПКУ). 

Вимога містить суму боргу та строк для його добровільного погашення. 

При списанні оскаржуваної суми з інтегрованої картки платника, податкова вимога про її сплату відкликається автоматично.  

У разі виникнення запитань щодо узгодження податкових зобов’язань, необхідно звертатися до контролюючого органу за місцем обліку або подати звернення через Електронний кабінет платника.