Спритним рухом руки форвардні контракти перетворюються… на не дуже вже й форвардні. І навпаки.

Судова практика щодо ТЦУ не рясніє справами по суті. Тому справа 826/19192/16 від 30.05.2017 р. настільки цікава й приваблива.

Особливе зацікавлення викликає використання форвардних контрактів в частині постачання біржових товарів нерезиденту. Отже, ДФС донараховує податок на прибуток платнику податку по КО (експорт товарів, що мають біржові котирування), виходячи з цін на дату відвантаження. Зі свого боку платник податку наполягає на тому, що це форвардні контракти, а тому необхідно враховувати ціни на момент укладання договору.

Аргументи компанії стосовного того, що це форвардний контракт, не беруться до уваги судом першої інстанції з причин:

1. Звітність за ТЦУ 2013-2014 рр. подається з ознакою 009, а не 013 («009 – договір купівлі-продажу», «013 – форвардний»).

2. Відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку не відповідає інструкції 291 Міністерства фінансів України від 30.11.99 р., а саме, не використовується субрахунок 379 «Розрахунки за операції з деривативами».

3. Сума контракту й вартість встановлюється окремими додатковими угодами до договору, що суперечить п.8 Положення 632 КМУ від 19.04.99 р. «Вимоги до стандартної форми деривативів»: «обов’язковими умовами форвардного контракту є вартість і ціна, що повинні визначатися сторонами безпосередньо в договорі під час його укладання й залишатися незмінним».

Як результат – податкові повідомлення-рішення залишаються чинними.

Апеляційний суд відміняє постанову першої інстанції й відміняє податкові повідомлення-рішення. Рішення суду базується на тому, що:

1. Умовами контрактів прямо передбачається можливість і порядок внесення змін та доповнень надалі за згодою сторін.

2. Сторонами контракту здійснювалися поставки базового активу окремими частинами й фіксувалися істотні умови на момент такої поставки.

3. Законодавство України не містить ніяких обмежень чи заборон щодо можливості внесення змін і доповнень до форвардний контракт після його укладення, в разі згоди на те сторін або досягнення ними певних домовленостей.

Як підсумок, відсутність спеціального закону в частині деривативів, на підставі статті 4 ПКУ (принцип презумпції правомірності рішень платника податків) і статті 56.21 ПКУ рішення ухвалюється на користь платника податків.

Платникам податків, які здійснюють КО й пов’язані з форвардними контрактами, перш за все треба враховувати:

• Використовувати коректні бухгалтерські рахунки для відображення розрахунків по дериватах.

• Використовувати правильну ознаку форвардних операцій у звіті по КО.

І найголовніше те, що відсутність спеціального закону в частині деривативів, а також цей судовий прецедент відкривають певні можливості для аргументації й захисту нашої позиції в майбутньому.

«ЛІГА. Блог» 24.10.2017 18:40